Старицкий Михаил Петрович
Два стихотворения

Lib.ru/Классика: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Скачать FB2

Оценка: 7.92*16  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    На украинском языке: Виклик. Монологи про кохання.

  
  
  
  
    

Михаил Петрович Старицкий

  

Два стихотворения

  
   Оригинал здесь: Книжная полка Лукьяна Поворотова.
  
  
   Виклик
  
  
   Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
   Ясно, хоч голки збирай...
   Вийди, коханая, працею зморена,
   Хоч на хвилиночку в гай!
  
   Сядем укупі ми тут під калиною -
   І над панами я пан...
   Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
   Стелеться полем туман;
  
   Гай чарівний, ніби променем всипаний,
   Чи загадався, чи спить?
   Он на стрункій та високій осичині
   Листя пестливо тремтить;
  
   Небо незміряне всипано зорями -
   Що то за Божа краса!
   Перлами-зорями теж під тополями
   Грає перлиста роса.
  
   Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
   Вмочиш в холодну росу:
   Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
   Сам на руках однесу.
  
   Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
   Тепло - ні вітру, ні хмар...
   Я пригорну тебе до свого серденька,
   Й займеться зразу, мов жар;
  
   Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
   Тиху розмову твою:
   Нічка поклала всіх, соном окутала -
   Ані шелесне в гаю!
  
   Сплять вороги твої, знуджені працею,
   Нас не сполоха їх сміх...
   Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
   Й хвиля кохання - за гріх?
  
   1870
   _________________________________________
  
  
  
  
   Монологи про кохання
  
  
   Там, де місяць поняв срібним сяйвом пишноту долин
   І знялось із садів-вертоградів пахуче дихання,
   Що здурманює кров чарівною красою хвилин, -
   Там спалала жага і злилося з захватом кохання...
  
   Чи ти знаєш той край, де голубиться збещений Ніл
   До розпалених скель і шепоче про любощі п'яне?
   Де шаріє смоква і дим в'ється з нагірних кадил,
   Та в блакиті яркій, під промінням леліє і тане?
  
   О, розкоші там скрізь... Але ти над усі чарівна:
   Срібношатий Ліван, - а біліш твоє чоло Лівану;
   Жаркий колір троянд, вабить всіх та краса запашна,
   Але вуст твоїх пал запашніший троянд Дагестану.
  
   Ой там зорі ясні і пиша між яскравих блідий,
   Але очі твої за ті зорі яскраві ясніші;
   У пустелі палкій тішать душу джерела води,
   Але перса твої солодощів і втіхи повніші.
  
   Огрядна і струнка мліє пальма на злоті піску,
   Але їй не дістать до приваб твого дивного стану;
   Лотос повен таїн між латаття в прозорім ставку,
   А в твоїх таїнах більше ваб, і жаги, і дурману!
  
   Ти - богиня краси, ще якої не бачив Едем,
   У обіймах твоїх і зростають, і гинуть пориви...
   Будь моєю "ханим" і прилинь в мій баєчний гарем -
   Нап'ємося ми чар і замрем у розкошах щасливі!..
  
   1900
  
   Подготовка текста - Лукьян Поворотов
  _______________________________________________________________________________
  
  
  
  

Оценка: 7.92*16  Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Рейтинг@Mail.ru